А, почалося все з того, що король Владислав ІІ Ягайло (син литовського князя Ольгерда і його другої дружини тверської княжни Уляни Олександрівни) у 1393 році видав декрет про утворення окремого Жидачівського князівства. Гербом цього князівства були три крокуючі "леопардові леви", розвернуті головами вліво.
Князем став Федір Любартович.
І, цим декретом була створена не якась номінальна слабка одиниця, яка лише на словах, чи на папері, називалася князівством, а таки справді - окреме державне утворення, яке постало на руїнах колись могутньої, на підкарпатських землях, величної спадщини династії Романовичів.
Звісно, існувало Жидачівське князівство недовго: всього 49 років. Але ж якими насиченими на різноманітні події були ці роки!
Про виняткову складність і тривожність тогочасного військово-політичного життя на нашому Підгір’ї свідчить хоча б той факт, що до 1390 року численні угорські військові залоги знаходилися у замках в самому Жидачеві, у наскельній фортеці Тустань і, як припускають, на замку в Стрию.
Про потугу і важливість Жидачівського князівства свідчать, щонайменше, два факти: по-перше, до складу цього князівства входили такі міста як Ходорів, Стрий (до 1403 року), Долина, Журавно, Руда та ін., а також 170 сіл і селищ. По-друге, військовий підрозділ Жидачівського князівства брав участь у Грюнвальдській битві 1410 року із військами Тевтонського ордену.
Іншими словами, близько 600 років тому на теренах сучасної Львівщини впродовж сорока дев’яти років існувало князівство з центром у Жидачеві, яке, як пише Іванна Папа, мало усі атрибути середньовічної феодальної держави: окреме військо, розгалужену адміністрацію, свій герб та прапор. І, що особливо цікаво - сюзерени цього князівства видавали спеціально для нього грамоти давньоукраїнською мовою.
Комментариев нет:
Отправить комментарий