Світлина: команда ІІІ корпусу ГА в Стрию. Січень 1919 р.
19 січня 1919 р. Начальною Командою Галицької армії сформована корпусна система військ.
1. З групи "Північ” – І Галицький корпус (штаб у м. Кам’янка-Струмилова).
2. Група полковника Тарнавського – ІІ Галицький корпус (штаб у Бібрці – Ходорові).
3. Група "Південь” – ІІІ Галицький корпус (штаб у м. Стрию).
За свідченням польського історика В.Гуперта 19 січня українське військо нараховувало в бойовому стані 43 550 стрільців. На півдні Львова було майже 10 000 гвинтівок, у напрямку перемишльської залізниці наступало 7 500, а з півночі – 2 000 українських вояків. Він також зауважував, що "порівнюючи з польськими військами, українське військо переважало польське в особовому складі на 11 500 осіб". Отож НКГА мала певні шанси організувати більш успішний штурм недавньої столиці ЗУНР.
***
З огляду на нестачу українських старшин з вищою військовою освітою, уряд ЗУНР запросив на високі посади в Галицькій армії фахівців з Наддніпрянської України.
10 грудня 1918 р. на посаду командувача ГА був призначений генерал російської армії, сорокарічний командир дивізії Дієвої Армії УНР Михайло Омелянович-Павленко. Шефом Генеральної булави (генерального штабу) призначили полковника Євгена Мишковського, замінивши на цій посаді отамана Сеня Горука.
М. Омелянович-Павленко так згадував про перші дні перебування у Галичині:
"Ми з полковником Мишковським опинилися в таких умовах, що не були підготовленими, тобто ми не розуміли мови, термінів, зіткнулися з іншим розумінням у питаннях оперативно-тактичного та військово-організаційного порядку. Озброєння було різноманітне. В артилерії найбільшим калібром була 150-мм гармата австрійського виробництва, яка на ті часи була дуже цінна. Стан у військових частинах був так би мовити "самопасом”, але це цілком було зрозуміло для молодої армії, яка самотужки, з ініціативи низів, пробувала стати на ноги”.
Таким чином, невпорядкованість військових формацій змусили НКГА на початку січня 1919 р. розпочати реорганізацію тактико- організаційної структури ГА. Автором нової організаційно-штатної структури армії став начальник генерального штабу полковник С. Мишковський, який поклав в основу її розбудови світовий досвід формування регулярних збройних сил.
Нове командування вдосконалило структуру самої Начальної Команди – Генерального штабу українського війська. На чолі НКГА стояв головнокомандувач, його помічником був начальник булави (Генерального штабу), у підпорядкуванні якого був командант штабу. НКГА складалася з двох управлінь– оперативного, (розробляло плани військових операцій) та організаційно-матеріального (займалося матеріально-технічним забезпеченням).
До оперативного відділу належали референти: оперативний, зв’язку, розвідки, амуніційний, летунства, артилерії, залізничних шляхів, автомобільний і самохідний, а також керівництво операціями армії.
Організаційно-матеріальний відділ координував роботу допоміжних служб та установ. До його складу входилиреференти: персональний, інтендантський, санітарний, технічний, ветеринарний, військового духовенства, військового судівництва, жандармерії, польової пошти. Всі вони займалися персональними справами і вишколом старшин.
У структурі ГА спочатку були такі роди і служби: піхота, артилерія, кіннота, санітарна служба, військове судівництво, ветеринарна служба, інтернатура, канцелярська служба. У грудні 1918 – січні 1919 рр. сформувались інші роди військ.
Розпочалось створення трьох військових корпусів у складі чотирьох бригад, які в свою чергу, формувалися з чотирьох батальйонів піхоти, одного полку артилерії з чотирьма батареями, артилерійською майстернею та амуніційною валкою, одної сотні кавалерії, одної технічної сотні та частини забезпечення, однієї обозної валки та одного медичного підрозділу, однієї саперної сотні. За браком саперного спорядження провести організацію саперних куренів було неможливо. Згідно з штатним розписом по одній саперній сотні мали І і ІІ галицькі корпуси (ГК); ІІІ ГК комплектувався двома сотнями. Кожна саперна сотня мала свою нумерацію: 1/І; 1/ІІ; 1/ІІІ; 2/ІІІ. До кожного корпусу також входили авіазагони і декілька бронепоїздів.
Корпус УГА міг діяти самостійно й вирішувати окремі стратегічні завдання на важливих напрямках фронту.
Отже, з перших днів свого перебування на посаді начальника штабу полковник Є.Мишковський порівняно швидко і досить вдало реорганізував армію. Він вважався прихильником маневренної війни, яка вимагала створення змішаних піхотних бригад, що були насичені кіннотою і артилерією, яка булаосновною оперативно – тактичною одиницею у формуванні збройних сил. Кожна бригада мала гарматний полк.
За висловом сучасного історика М. Литвина, "ГА перетворилася в сучасну збройну силу європейського зразка й своєю організацією випередила не лише Армію УНР, але й армії Австрії, Угорщини та Польщі”.
Згідно з Наказом Ч. 6, від 19 січня 1919 р. Начальною Командою ГА були сформовані наступні корпуси:
1. З групи "Північ” – І Галицький корпус (штаб у м. Кам’янка-Струмилова).
2. Група полковника Тарнавського – ІІ Галицький корпус (штаб у Бібрці – Ходорові).
3. Група "Південь” – ІІІ Галицький корпус (штаб у м. Стрию).
Окремі бригади УГА мали такі назви: 1-а Українських січових стрільців (УСС); 2-а Коломийська; 3-я Бережанська; 4-а Золочівська; 5-а Равська; 6-а Сокальська; 7-а Львівська; 8-а Самбірська; 9-а Белзька; 10-а Яворівська; 11-а Стрийська; 14-а, 15-а Станиславська; 16-а Чортківська; 17-а Бучацька та ін.
Після відступу українського війська зі Львова Начальна Команда Галицької Армії деякий час перебувала в Бережанах, пізніше – у Бібрці, з 20 січня 1919 р. – на великій залізничній станції у Ходорові, де остаточно було сформовано два відділи: оперативний та організаційно-матеріальний.
.%20%D0%A1%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%20%D0%BB%D1%8E%D1%82%D0%BE%D0%BC%D1%83%201919%20%D1%80.%20%D0%B2%20%D0%A5%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96.jpg)
