Summi Ordinis Militaris Templum Sedis Sanctae Virginis Galiciae, Imperatores Orientis et Occidentis – Custodes Silentium Regiae

Суверенний Лицарський Орден Храму Престолу Пресвятої Діви Галицької, Імператорів Сходу і Заходу - Охоронці Королівського Мовчання

Orden Soberana y Militar del Templo de Trono de la Santísima Virgen de Galicia, los emperadores de Oriente y Occidente - Guardianes del Silencio Real

Sovereign Military Order of Temple of Throne Blessed Virgin of Galicia, the Emperors of East and West – Guardians of the Royal Silence

Суверенный Рыцарский Орден Храма Престола Пресвятой Девы Галиции, Императоров Востока и Запада – Хранители Королевского Молчания

Aranost Riston Ost-Aran Teluith Vanya Galadhen, Rîl Annûn ar Annui, Dîr Sîdh Aranel


"... В одній з герметичних орденських систем ХVІІІ ст. є таємний блукаючий ступінь ієрархії під назвою "Охоронець королівського мовчання". Королівське мовчання - знак невизначеності витоків Державності, Династії, Влади. Охоронець - дослідник і ревнитель того знаку, традиціоналіст. Початок державності України також огорнутий королівським мовчанням: обмаль фактів, суперечлива хронологія, міфологізовані політичною кон'юктурою події. Кожна спроба заступити на варту королівського мовчання України вартує уваги, бо ще Платон казав: визначення "життя" і "спогадів" конгруентні... можемо констатувати відрадний факт: на охорону Королівського мовчання України заступив новий вартовий. Будемо сподіватися, що втома і брама його не здолають"
(Єшкілєв В. Передмова // Четвер. - 1993. - № 4. Проект "Імперія". - С. 48).


Показаны сообщения с ярлыком тишина. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком тишина. Показать все сообщения

среда, 11 сентября 2024 г.

MERIT-SEGRET - “she who loves silence”


 MERIT-SEGRET
《 She Swells in the Valley of Kings 》

A goddess whose name means “she who loves silence,” combines the body of a cobra with the head of a woman. 

An animal with a human head, which is a common artistic depiction in Ancient Egypt.

As a local deity, Merit-Segret guarded the Valley of the Kings, at the time a village where monarchs were entombed and home to craftsmen who worked there.

Though a dangerous animal, her purpose was to protect the workers in the valley, and also sometimes to punish wrongdoers.

Some even think that she could be the original MEDUSA, or where the Greeks got their story from, considering how poets like Plato stated they travelled to Egypt and learned from scholars there.

Very possible - why not?! 

▪︎One is in the Egyptian Museum in Torino, Italy, the other in the Brooklyn Museum.

Photos: Olessia Calugaru 

● Repost/2019

1) Now in Italy, Museo Egizio Torino

2) Now at the Brooklyn Museum

пятница, 2 июня 2023 г.

Suresh Kumar Soni: Sound of Silence

 We live in a busy world filled with noise and distractions and take silence too lightly. Even if, we live in a noisy world, can we ignore the profound influence of silence and its transformative effects on our mental, emotional, and spiritual states of being?

 Silence is not the absence of sound, it’s a state of quietude, which offers a peaceful space, for meditation, introspection, and contemplation. When thoughts calm down, the inner voice is heard, it develops vision, giving room for self-examination, self-reflection, and self-discovery.

 By withdrawing from external distractions and engaging in silent contemplation, we can explore our innermost nature, understand our true selves, and gain insight into the purpose of our life.

 Silence is a sanctuary to restore mental and emotional balance, allowing us to find clarity in chaos. Inner experience without external influences helps us to expand our consciousness.

 Silence is also considered a powerful tool for healing, purification, and rejuvenation. It allows us to let go of negativities, cultivate positive qualities, and awaken dormant potentials.

 Silence fosters the art of listening, which is necessary during a conversation, so that others can express themselves freely, leading to more meaningful mutual connection, contact, and communication.

 By grounding ourselves in silence, the present moment awareness of the here and now is experienced. Through silence, we are attuned to the subtle nuances of inner and outer reality.

 Silence is the ground for creativity to flourish. Writers prefer silence and solitude to spark imagination to unleash their creative spirit.

 Silence is associated with spiritual practices to deepen our connection with the inner self. In silence, we can explore our spiritual being, engage in prayer or meditation, and experience a sense of unity with something greater than ourselves, the universal consciousness.

 In silence, we can comprehend the non-verbal perspective within and around us. Universal consciousness communicates in silence. Even our own consciousness is felt in silence alone, and the language of silence is wordless.

 So, activating bodily sensations like a gut feeling, intuition, instinctive feelings, emotions, thoughts, and intentions, without using words, helps us to know what we long to know, even if, there is no clear or logical, or scientific basis to rely on such vibrations truthfully.

 Connecting with the universal consciousness or decoding the mysteries of cosmic consciousness depends on accidental chance, no observation, no detectors, no stimulations, no theories or no experiments work. That’s why, words fail to express the speechless stillness of silence.

By cultivating moments of silence in our lives, we can tap into the endless power of quietude and find our innate wisdom, leading to a more balanced, meaningful, and fulfilling existence.

 Various Western philosophers have expressed notable perspectives on silence, highlighting different aspects of its significance in areas, such as self-reflection, aesthetics, and social dynamics.

 In Vedic philosophy, silence holds significant importance and is regarded as a profound aspect of spiritual practice and self-realization. 

 According to the Vedas, silence is the gateway to attaining higher knowledge and wisdom. It is believed that by cultivating inner silence through meditation and contemplation, we can connect with the inherent wisdom that resides within ourselves and in the universe.

 Vedic thought emphasizes that the ultimate truth is beyond the realm of words and concepts. Silence is considered a means to transcend the limitations of language and intellectual understanding. It is believed that in the depth of silence, we can directly experience the indefinable reality that underlies all existence.

The Vedic tradition recognizes that the mind is constantly engaged in a ceaseless flow of thoughts, desires, and emotions. Silence is regarded as a state of stillness where the mind becomes calm and tranquil. Through silence, we can observe the mind's activities and gradually transcend them, leading to clarity, peace, and self-awareness.

 Vedic texts describe silence as a means to establish a direct connection with the divine or the ultimate reality. It is believed that by entering into deep silence, we can experience a sense of unity, merging with the divine presence and realizing the inherent divinity within ourselves.

 Vedic sages visualized that silence can communicate more profoundly than words. Through silence, we can convey deep emotions, understanding, and compassion without relying on verbal language. It is seen as a form of communication that transcends the limitations of ordinary language.

 Succinctly put, according to Vedic philosophy. We can embark on a transformative journey toward self-realization, spiritual awakening, and connecting ourselves with the divine.

 The sound of silence is conveyed in stillness. The beginning of wisdom is silence, and the next step is, to listen to the voice of silence, and then, we are able to grasp the many-faceted dimensions of truth that lie beyond the definition of words.

 In fact, the supremacy of silence over the influence of words is indisputable.

 To control and purify the mind, the Indian sages recommend 'Maun Vrat', which means, a vow to keep silent, for our spiritual growth. Even Chanakya Niti states, whoever can remain silent every day for a full year becomes worthy of thousands of years of praise.

Here, I would like to say that Mahavira, one of the founders of Jainism, during his ascetic life, before the attainment of the highest spiritual knowledge, which lasted for more than twelve years, practiced Maunvrat continuously. 

 The Vedic texts suggest, that we can practice silence, through the control of our speech.

 Therefore, the best way to practice silence is by taking a vow of silence - Maunvrat. The benefits of silence are profound, as it improves our psychological and mental health, relieves stress and stimulates the brain cells, etc. 

 Now, I would like to conclude poetically, by citing an Urdu Sher (couplet)

 हर तरफ शोर की दीवार दिखाई दे है

मेरी आवाज़ कहाँ मुझको सुनाई दे है

 (I see a wall of noise everywhere. Alas, I cannot hear my own voice)

https://www.linkedin.com/pulse/sound-silence-suresh-kumar-soni

четверг, 23 марта 2023 г.

Тарас Лютий: Не руйнуючи тиші

Марно нагадувати, що з початком війни в Україні будь-яке затишшя всі звикло сприймають як тимчасовість, адже невдовзі його вчергове розриває пронизлива сирена чи дзвінкий вибух. У такі миті нас зазвичай пересмикують бодай найменші подразливі звуки, не те що посутній шум. Ба більше, віднині тиша схожа на дорогоцінні цілющі хвилини, впродовж яких неодмінно хочеться розслабитися, не очікуючи чергової небезпеки. І от нещодавно, ніби відповідаючи на запити всіх утомлених від нищівного ґвалту сьогодення, Ален Карбен написав книжку «Історія тиші», де спробував окреслити нетривалі періоди такого бажаного затишшя.

Тож як і навіщо прагнуть тиші? На перший погляд здається, що елементарного усування звуку, чого можна легко досягти просто заткавши вуха, цілком достатньо, аби нарешті запанувало довгоочікуване безгоміння. Проте є сила-силенна людей, яких страхає звукова ізольованість від світу. І то аж до панічної нестримності. Тому тиша — це стан, який потребує не лише припинення галасу, що насувається ззовні, а, сказати б, якогось нутряного затишшя. Зрештою, саме внутрішня здатність тихенько завмирати за цих умов і важить якнайбільше. Згадаймо, з якою невимушеністю ми провалюємося в мрії, фантазії, марення й авжеж не чуємо та не помічаємо нічого довкола. Щоправда, для цього ще треба довго навчатися тиші. Певна річ, не розчинитися в гаморі повсякденності допомагає ритуал зосередження. Йому всіляко сприятиме перебування у приватному помешканні, куди не долинатимуть аніякі звукові подразники. Так ми звикаємо до порожності не тільки просторової, а й авдіальної. А відтак стишуємо голос, переходимо на шепіт і поволі замовкаємо.

понедельник, 20 марта 2023 г.

Давайте своему разуму несколько минут тишины в день…

 Однажды фермер обнаружил, что потерял в сарае с сеном свои часы. Несмотря на то, что они не представляли собой никакой ценности, и стоимость их была невелика, часы были дороги фермеру как подарок от любимого человека.

После безрезультатных долгих поисков вдоль и поперек сарая, он сдался. Сил уже не было. Увидев неподалеку играющих мальчиков, он решил обратиться за помощью к ним и пообещал вознаграждение тому, кто отыщет в сене его часы.

Услышав это, мальчишки ватагой помчались к сараю, облазили весь стог сверху донизу, но часов так и не нашли. И в момент, когда фермер уже собирался оставить все попытки разыскать часы, к нему подошёл маленький мальчик и попросил дать ему ещё шанс. Фермер, посмотрев на него, подумал, а почему бы и нет, тем более ребёнок выглядел достаточно искренним. Поэтому фермер отправил мальчика в сарай.

Каково же было его изумление, когда спустя некоторое время мальчик вышел из сарая с часами в руке. Фермер, охваченный радостью, с любопытством спросил, как ему удалось сделать то, в чём остальные мальчишки потерпели неудачу. Мальчик ответил: «Я не делал ничего. Я просто сидел на полу и слушал. В тишине я услышал их тиканье, пошёл по направлению звука и нашёл их».

Мораль: спокойный, безмятежный разум может мыслить лучше, чем возбужденный и взволнованный. Давайте своему разуму несколько минут тишины в день. А душа сама всегда знает, что ей делать, чтобы исцелиться.

четверг, 16 марта 2023 г.

Фугэн Генкаку: Испытание тишиной

 Испытание тишиной.

Я его никогда не выдерживала. Всегда бесилась,орала,убеждала!!! Но эти три года успели меня закалить!!!

Выдержишь испытание тишиной — выдержишь всё. 

Самое трудное — просто быть тихим. Самая страшная война с самим собой и миром идёт всегда там, в тишине. 

И если ты можешь находиться в абсолютной тишине не убегая, не терпя, и не считая минут, — ты прошёл испытание Силой.

Силён не тот, кто дерётся. Силён молчащий, силён внутренне собранный и готовый ко всему. Готовый, но не пересекающий черту.

Во все времена воинов испытывали тишиной. Одиночеством. 

Закаляя готовность встретить всё, что угодно и не дрогнуть. 

Когда ты встречаешь себя в тишине, — ты воин перед лицом неизвестности. Дрогнуть, как потерять лицо. Убежать, как запутаться во лжи. Для воина это позор.

Встречай тишину с радостной готовностью умереть. 

С готовностью раствориться, исчезнув. 

Как кот — расслаблен, но всегда алертен. 

Мягок — готовый к прыжку. 

Он здесь и сейчас, в тишине своего существа.

Пребывай в тишине как кот, — сделай её своим домом. 

В этом ты зачерпнёшь силу принимать жизнь без границ. 

Ту силу, что отразится в твоих глазах. 

Тишина — это простор твоего сердца. 

Это ты сам.

воскресенье, 26 июня 2022 г.

Игорь Бородин: Апология тишины

Так много шума в нашем мире, что хочется убежать и от шума, и от мира, производящего первый. Но самое удивительное (и вместе с тем закономерное), что человек отрешается от одного шума в пользу другого: побыв немного в полной тишине, ему становится неуютно, хочется что-то делать, поэтому чаще всего включается музыка или телевизор "для фона". Так повторяется многократно, из раза в раз - шум сопровождает человека везде, бурлит в нём и живёт в нём и им. И на деле он теряет себя, свою субъектность (способность осознанно действовать, осуществлять свою волю, свой выбор), подчиняясь шуму и уходя в него: человеку нужно отвлечься, забыться, скрыться от жизни (всё это обличает его любовь ко греху, а точнее, к наслаждениям и удовольствиям, омрачающим ум и душу), а всё из-за того, что он несчастлив, поскольку, будь он счастлив, не понадобилось бы никаких подобных "снотворных".

Итак, человек всё равно стремится к тишине, жаждет её, но не умеет её понимать, в ней пребывать, полюбить её. Шум как субъект удерживает человека, не даёт продохнуть и даёт о себе знать даже в тишине: служа шуму, очень трудно от него отречься, необходим решительный выбор в пользу тишины, чтобы доказать осознанным волением свою субъектность, в конце концов, чтобы утвердить жизнь в себе, показать свою «живость».

Но если ты и выбрал тишину, то нужно ещё суметь остаться сначала в ней, а потом стать причастным ей, позволив её силе войти в тебя. И это действительно трудно, потому что тишина есть средоточие появления помыслов (привходящие как бы сами собой извне мысли, которых мы и не звали), могущих захватить человека и превратиться в мучащую его бурю, если человек не воспротивится волей и молитвой как призыванием на помощь Всесвятого Бога (но это говорит не о том, что тишина вредна, а о том, что тишины нет в тебе). Именно по этой причине не разрешают монахам уходить в пустыню, в пещеру, в затвор, становиться безмолвником прежде познания ими своей греховности, глубокого и искреннего, производящего обильное покаяние и обильную молитву, благодаря которым и насаждается в душе, как в винограднике, благоухание благодатного мира, так что душа утишается и водворяется в ней покой.

Человек, в душе которого живёт благодать, подающая мир Христов, не нуждается ни в каком шуме и чуждается его, как некоего изверга. Отсюда ему совершенно не нужна никакая музыка, а в особенности надрывная, голосящая, бешеная и безобразная как лишающая его приобретённого трудами блаженства. Музыка лишает человека этого подлинного счастья, настоящей радости во Христе (думается, потому и в Православной Церкви нет никакой музыки, сопровождающей Богослужение; псалмопевец Давид возглашает: воспойте Господеви песнь нову, то есть песнь славословия Богу собственной жизнью по заповедям Божественного Законодателя, как об этом и говорит свт. Григорий Нисский, отмечая, что жизнь христианина должна быть псалмом, хвалебной песнью Богу; к тому же сам голос человека является удивительнейшим музыкальным инструментом), ведь изречённое, изложенное в музыке теряет свою сокровенную ценность именно тем, что оно изложено (вспоминается даже Осип Эмильевич Мандельштам, говоривший, что музыка отравляет жизнь).

Тишина не есть пустота, она имеет наполнение, которою за приверженностью шуму нельзя разглядеть: тишина есть место наиболее неотвратимого, гулкого и ясного говорения совести, которая в этом благоприятном месте обличает человеческую греховную тьму (или темницу, как у святого царя Давида: "…изведи из темницы душу мою"). Думается даже, что тишина есть явленный образ способа пребывания Бога: если в благодати как нетварной эманации из существа Божия присутствует Бог и, соответственно, благодать есть способ пребывания Бога в мире, то тишина есть явленный непосредственно в мире (как неотъемлемая часть физиса, или нашего физического мира) образ благодати, несущей мир, превышающий всякое разумение человеческое.

Посему тишина есть самое лучшее местопребывание для человека: она есть условие приготовления души к молитве в уединении как внешнем сначала, так и внутреннем потом. Не зря ведь говорил преподобный Исаия Отшельник, что вне уединения нет истинного покаяния (чем, впрочем, совсем не отрицается возможность покаяния и в круговерти суетного бытия, всё более охватывающего собой и монастыри).

Поиск по этому блогу