Summi Ordinis Militaris Templum Sedis Sanctae Virginis Galiciae, Imperatores Orientis et Occidentis – Custodes Silentium Regiae

Суверенний Лицарський Орден Храму Престолу Пресвятої Діви Галицької, Імператорів Сходу і Заходу - Охоронці Королівського Мовчання

Orden Soberana y Militar del Templo de Trono de la Santísima Virgen de Galicia, los emperadores de Oriente y Occidente - Guardianes del Silencio Real

Sovereign Military Order of Temple of Throne Blessed Virgin of Galicia, the Emperors of East and West – Guardians of the Royal Silence

Суверенный Рыцарский Орден Храма Престола Пресвятой Девы Галиции, Императоров Востока и Запада – Хранители Королевского Молчания

Aranost Riston Ost-Aran Teluith Vanya Galadhen, Rîl Annûn ar Annui, Dîr Sîdh Aranel

"... В одній з герметичних орденських систем ХVІІІ ст. є таємний блукаючий ступінь ієрархії під назвою "Охоронець королівського мовчання". Королівське мовчання - знак невизначеності витоків Державності, Династії, Влади. Охоронець - дослідник і ревнитель того знаку, традиціоналіст. Початок державності України також огорнутий королівським мовчанням: обмаль фактів, суперечлива хронологія, міфологізовані політичною кон'юктурою події. Кожна спроба заступити на варту королівського мовчання України вартує уваги, бо ще Платон казав: визначення "життя" і "спогадів" конгруентні... можемо констатувати відрадний факт: на охорону Королівського мовчання України заступив новий вартовий. Будемо сподіватися, що втома і брама його не здолають"
(Єшкілєв В. Передмова // Четвер. - 1993. - № 4. Проект "Імперія". - С. 48).

среда, 24 сентября 2025 г.

«Буває час для справ, а буває - для вищої духовної вправи»

У лексиконі Григорія Богослова важливе місце посідали поняття «безмовність», «тиша» (ησυχία), «усамітнення» (αναχωρήσεις) і «пустеля» (έρημος). 

У мові раннього чернецтва «пустелею» називали будь-яке місце, обране для усамітнення, - чи то джунглі, поле, гори чи ліс.

Для Григорія «пустелею» був його маєток у Назіанзі. Він називав її «керівницею» свого життя, «співробітницею», «матір’ю божественних сходжень» і θεοποιον (Сл. 3, 2, 3–6). 

Мета відходу в пустелю - звільнитися від суєти зовнішнього світу, знайти внутрішню тишу й спокій, необхідні для спілкування з Богом. 

У цьому контексті Григорій згадує пророка Іллю, Івана Хрестителя та Ісуса Христа (Сл. 26, 7, 8–16), щоб показати, що «буває час для справ, а буває - для вищої духовної вправи».

Ярлыки:

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Подписаться на: Комментарии к сообщению (Atom)

Поиск по этому блогу