Алла Соколова
Соколова А. В. Візантійсько-лицарський культурний феномен у релігійних і творчих традиціях Британії-Англії та Русі-України. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 – Теорія та історія культури (мистецтвознавство). Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової. Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Міністерство культури та інформаційної політики України. Київ, 2021.
У дисертації досліджено історичні взаємодії Британії-Англії та Русі-
України від візантійсько-християнського періоду неподіленої церкви до
XVII століття з опорою на лицарсько-аристократичні принципи культурних
відносин націй. Визначено особливості націєтворення в середньовічній Євро-
пі, коли християнська релігійна єдність стає визначальною для всього мате-
рикового простору, охоплюючи й острівні землі Британії.
Виявлено закономірність впливу візантійської цивілізації на культуру
Британії-Англії і Русі, визнано візантійську модель державотворення як зра-
зок для культурних інститутів Британії-Англії та Русі-України.
Збагачено історичні дані про візантійську культуру як цілісність бага-
тьох складових, серед яких головними були досягнення давньогрецької (елі-
ністичної), римської цивілізацій і християнські цінності. Візантія ніколи не
зазнавала глибокого культурного розриву зі своїм минулим, що своєрідно
вплинуло на процес становлення, розквіту і занепаду Візантійської імперії.
Досліджено динаміку культурних, торговельних і релігійних зв'язків
між Візантією і Британією. Збагачено історичні дані про візантійську культу-
ру як цілісність багатьох складових, серед яких головними були досягнення
давньогрецької (еліністичної), римської цивілізацій і християнські цінності.
Розглянуто салонна й духовна театральної культури Візантії, світське і духо-
вне начало візантійського театру.
Досліджено духовні танці, популярні в аристократичних колах доіконо-
борчої Візантії як основу танцювальної церковної культури. Підтверджено її
спадкоємність щодо сакральності античної танцювальності й рухів-жестів-
поз, «дематеріалізації». Охарактеризовано хореографічну цілісність європей-
ської танцювальності як «балету ніг», на відміну від «балету рук і тіла» на
Сході.
Виявлено тяжіння британського язичництва до християнських ідеалів і
цінностей за аналогією скіфо-слов’ян у Криму, які прийняли християнство в
І столітті н. е. Це заклало основи культурної генетики православного віроспо-
відання.
Розкрито православну основу духовної культури Британії-Англії в ре-
зультаті прийняття християнства в епоху неподіленої церкви IV–XI століть,
що набуло втілення у творчості бардів і в унікальній протосалонній культурі
англійських масок. Доведено, що ірландські барди виконували ряд важливих
функцій, зокрема освітню, релігійну і світського примирення, єднання. Барди-
арфісти складали божественні хвалебні панегірики, які правомірно порівню-
вати з візантійськими. Підкреслено паралелі спадщини бардів з кобзарською
творчістю.
Висвітлено, що друїди були носіями високої освіченості, викликаючи
цим глибоке неприйняття у римлян і їхніх послідовників в Західній Європі з
властивим їм раціоналістичним мисленням. Розкрито давні західні правосла-
вні традиції, сформовані під впливом містицизму друїдів, слов’янських волх-
вів і християнської містики у військових діях козаків-характерників. Підкрес-
лено вплив философії друїдів на мислення європейців (Я. Беме, У. Блейк,
І. Моргануг, Т. Лірі, унікальний мандрівний мудрець Г. Сковорода, білорус
Д. Смирнов).
Визначено, що слов'янська культура, пов'язана з існуванням волхвів,
свідчить про схожість звичаїв і традицій з буттям друїдів. Така схожість ви-
ражалося в соціально привілейованих функціях, в аксесуарах, одязі; магічний
характер обрядності жорстоко переслідувався на Заході, але в певних межах
допускався (і допускається) в православ'ї.
Висвітлено етапи виникнення й становлення релігійно-культурних від-
носин Британії і Русі, у центрі яких перебували інтенсивні контакти русів і
бритсько-кельтських учених-проповідників. Підкреслено вплив духовного
мистецтва танцю, як спадщини Візантії, на український схід і британський за-
хід.
Визначено, що ірландці-британці поширювали ранні християнські й
гри-горіанські піснеспіви, зокрема поліфонно-ісонні, їм належить внесок у ро-
звиток невменного письма, орнаментації, поліфонії, контрапункту й гармонії.
Зазначено, що Британія в епоху Середньовіччя стала другим після Візантії зо-
середженням чернечої вченості в культурному бутті православ’я.
Визначено кельтський фактор буття України щодо жіночої самостійно-
сті у шлюбних відносинах. Визначено ознаки кельтсько-бритських поетичних
традицій у творчості української народної поетеси Марусі Чурай. Обгрунто-
вано, що козацька культурна традиція відмічена внутрішньою театралізовані-
стю, в якій сам вигляд козака, його одяг, зачіска, музична й риторично-
поетична виученість підкреслювали наслідування кельтської і варязької арис-
тократії, що складала взірець лицарського, воєнного і віросповідального слу-
жіння.
Доведено, що антично-язичницькі і християнсько-містичні традиції ма-
скових і маскарадних дійств у східних і західних православних звичаях були
безпосередньо пов’язані з передріздвяними й різдвяними святами, що зумо-
вило синтез святкової обрядовості вшанування зимового сонцестояння, коля-
ди у слов’ян, сатурналій в англів та аналогічних кельтських свят, пов’язаних з
християнським Різдвом. Сакральна природа різдвяних свят проступає у ря-
дженнях, вечорницях в Україні, у виставах масок-антимасок у Британії-
Англії. Відзначено, що маскарадні традиції проникають в культуру країн кон-
тинентальної Європи, проростають корінням в традиції аристократичної зна-
ті, еволюціонують і набувають нових форм.
Доведено, що маски співвідносяться з протосалонними зібраннями анг-
лійської, італійської і французької аристократії, що беруть початок від інтеле-
ктуального «театру» придворних зібрань у Візантії. Маски сублімувала конф-
лікт в естетичну згоду і підпорядкування волі монарха, були точкою відліку
потрібних контактів і зближень, створювали атмосферу довіри до монархії,
підкреслюючи особисту відданість аристократії і слуг королю. Маски знаме-
нували сакральне дійство, містичний смисл, космічний символ: культ Сонця
— культ Бога — культ монарха як представника Бога на землі.
Маски мали сакрально-вселенський зміст і завершувались спільним
танцем виступаючих і присутніх (revel). В жанрі маски поєднуються місцеві й
континентальні (італійські та французькі) художні традиції, що свідчить про
відкритість культур як необхідну умову прогресу і розвитку, взаємозбагачен-
ня і формування спільного культурного простору.
Танець був ядром Маски, основним засобом залучення багатонаціо-
нальної аудиторії. Танці припускали отримання атактильного досвіду життя
англійського двору, незалежно від рівня володіння англійською мовою, при-
вносили у виставу сакрально-ритуальний сенс.
Жанр придворної маски суттєво вплинув на розвиток англійського те-
атру, який проклав шлях англійській опері, викликнув до життя оригінальну
англійську мадригальну оперу.
Здійснено порівняний аналіз композиції «Вечорниць» П. Ніщинського з анг-
лійською придворною маскою й антимаскою (фальшивою маскою) епохи
правління королів Стюартів, охарактеризовано танцювальне дійство «Вечор-
ниць» як «славильне завершення» обряду-зібрання.
Розкрито мету експедицій чумаків, поведінково-психологічні стереотипи,
властиві українському козацтву, чумацтву і лицарству Заходу.
Здійснено порівняння національних культур, географічно віддалених одна від
одної. Дослідження основ культурної генетики націй надало можливість ви-
явити поведінково-психологічні особливості в унікальних проявах національ-
но-державного буття.
Ключові слова: язичництво, духовно-салонна театральна культура Ві-
зантії, творчість бардів-філідів, ірландсько-бритська чернеча вченість, арис-
тократизм, культурно-релігійні традиції Британії-Англії та Русі-України, ли-
царсько-аристократична культура, духовно-сакральна культура танцю, Вечо-
рниці, придворна Маска, козацтво, чумацтво.
Комментариев нет:
Отправить комментарий