.png)
Існувала ця держава коротко - всього п"ять місяців, але мала всі атрибути самостійності і з правового боку - була цілком легітимним утворенням, визнаним тогочасною Європою.
Отже, події розгорталися таким чином: 27 травня 1809 року війська герцогства Варшавського вторглися у Галичину, відібрали, у австріяків, Львів і проголосили вихід галицького краю з-під Австро-Угорської монархії (власне, Габсбурги, пів століття перед тим, анексували польські землі і тому Польщі, як держави, у той час не існувало).
Через кілька днів після тих подій, а саме: 2 червня 1809 року у Львові було проголошено створення (далі - офіційна назва): "Королівства Обох Галіцій під протекцією Його Величності Імператора і Короля Наполеона Великого". Причому, військову адміністрацію у Львові і на теренах Галицької України очолив 35-літній бригадний генерал Александр Антоній Ян Рожнецький - український шляхтич родом з Поділля. Тоді ж у Львові був створений Військовий Тимчасовий Уряд.
Сам Наполеон Бонапарт на той час перебував у Відні і, саме з того вікопомного дня 2 червня 1809 року він став спадкоємцем королівських династій Рюриковичів і Романовичів на наших землях. У ставку до Наполеона прибув, зі Львова, посол від королівства Обох Галіцій, граф Ігнацій Роман Потоцький (там же, у Відні, через два місяці його й отруїли - 30 серпня 1809 року). Опубліковані документи, з яких видно, що Наполеон намагався зберегти суверенітет королівства Обох Галіцій і пропонував на королівський трон у Львові, посадити Фердинанда фон Лотаринг-Габсбурга, герцога Вюрцбургського.
Після офіційного проголошення держави, одразу ж почалося створення регулярної армії королівства Обох Галіцій, яка отримала назву "військо галицько-французьке". Причому, формування цієї армії відбувалося одночасно у двох центрах: західне угрупування - на Холмській Русі і на Підляшші, і східне угрупування - на Західному Поділлі і на прилеглих територіях (циркуляри: Тернопільський, Золочівський, Заліщицький, Бережанський, Жовківський, Стрийський і Сандомирський).
Вже через два місяці після проголошення згаданого галицького Королівства - в середині серпня 1809 року було сформовано 6 кавалерійських полків (kawaleria galicyjsko-francuska), з яких п"ять уланських, один гусарський, а також три піхотних полки. Під Тернополем був сформований кінний загін (близько 200 шабель) під командою полковника К.Розвадовського, а також єгерський батальйон (300 штиків) під командою відставного лейтенанта австрійської служби Ю.Мархоцького, до якого приєдналися невеликі загони єгерів полковника Я.Чосновського і барона Єжи фон Гогендорфа. Натомість, у Стрийському і Сандомирському циркулярах були утворені піші і кінні загони під загальним командуванням поручика Петра Терлецького. Тоді ж, в Бережанах, сформований кавалерійський ескадрон під командою Алоїза Циковського, а у Бродах - розгорнуто регулярний піхотний полк.
Починаючи з 9 червня 1809 року центром мобілізації галицько-французьких військових формувань став військовий табір у містечку Дзвиняч на півдні Тернопільщини, куди стікалися також добровольці.
Отож, ідея самостійної держави (непольської, і не австрійської) настільки опанувала місцевим населенням, що на кінець липня 1809 року загальна чисельність організованих і екіпірованих військ королівства Обох Галіцій на сході, налічувала 5000 солдат і офіцерів. І командирами цих військових новостворених галицьких формувань були українці, німці, австріяки, поляки.
Наприкінці липня - на початку серпня 1809 року Наполеон Бонапарт, намагаючись зберегти суверенітет королівства Обох Галіцій, все таки, вибрав кандидатом на його престол Великого герцога Вюрцбургського, Фердинанда ІІІ.
Однак, непродумана тактика військ герцогства Варшавського призвела до того, що Львів довелося залишити і відступити під Замостя. В результаті цього оголення фронту, два плацдарми формування галицько-французьких військ (східний і західний), виявилися розділеними смугою шириною 200-230 кілометрів, яка котролювалася ворогом - австрійськими дивізіями.
Отож, королівство Обох Галіцій проіснувало всього п"ять місяців: від 2 червня 1809 року до 14 жовтня 1809 року, коли був підписаний Шьонбрунський мирний договір (Traite de Schonbrunn), а сам Військовий Тимчасовий уряд цього державного утворення працював до 31 грудня 1809 року.
Про тогочасний розмах галицької мілітарії свідчить хоча б той факт, що, за списками на грудень 1809 року, в рядах галицького королівського війська налічувалося 8400 штиків в піхоті і 5500 шабель в кавалерії. Усі ці галицькі військові з"єднання брали активну участь у бойових діях аж до падіння Імперії Наполеона у 1814 році...
---------------------------
Войско Галицийско-Французское (Wojsko Galicyjsko-francusko) – вооружённые силы повстанцев королевства Галиции и Лодомерии (Krоlestwo Galicji i Lodomerii), образованные манифестом князя Юзефа Понятовского (Jozef Poniatowski) (1763-1813) от 20 мая 1809 года как часть Великой Армии (Grande Armee).
27 мая 1809 года войска Великого герцогства Варшавского (Armia Ksiestwa Warszawskiego) заняли Львов (Lwоw), освободив Восточную Галицию от австрийского владычества; главой новой военной администрации был назначен генерал Александр Рожнецкий (Aleksander Rozniecki) (1771-1849), главой гражданской администрации и генеральным интендантом Галиции – Раймунд Рембелинский (Rajmund Rembielinski) (1774–1841), бывший префект Плоцкого департамента.
2 июня 1809 года во Львове было объявлено об образовании Королевства Обеих Галиций под протекцией Его Величества Императора и Короля Наполеона Великого (Krоlestwo Obydwoch Galicjow pod protekcja Najjasniejszego Cesarza i Krola Wielkiego Napoleona), причём последний, находившийся в тот момент в Вене (Wien), становился наследником королевских династий Рюриковичей и Гедиминовичей; в тот же день образовано Центральное Военное Временное Правительство (Rzad Centralny Wojskowy Tymczasowy Obojga Galicji) во главе с графом Станиславом Замойским (Stanislaw Kostka Zamoyski) (1775-1856) и в ставку Императора направлен посол королевства граф Игнас Потоцкий (Roman Ignacy Franciszek Potocki) (1750-1809).
Вместе с тем, в первую неделю после взятия Львова обозначились два центра формирования регулярной армии королевства – западная группировка в Холмской Руси и в Подляшье (циркуляры Замойский, Люблинский, Седлецкий и Станиславовский) под руководством главного военного комиссара (Сentralny Komisarz Wojskowy Rzadu) Винцента Залуского (Wincenty Zaluski) (1750-1814) и восточная группировка на Западной Подолии (циркуляры Тернопольский, Злочувский, Залещицкий, Брежанский, Жолкевский, Стрыйский и Сандомирский) под руководством шефа эскадрона Петра Стржижевского (Piotr Strzyzewski) (1777-1854), стараниями которых к середине августа были сформированы 6 кавалерийских полков (Kawaleria galicyjsko-francuska), из которых 5 уланских (2-й уланский; 4-й уланский, сформированный на средства (200 000 злотых) генерал-майора графа Теодора Потоцкого (Teodor Potocki) (1730-1812) и его сына Адама (Adam Potocki) (1776-1812); 5-й, 6-й и 7-й уланские, сформированы на средства магнатов Подолии) и гусарский, а также три пехотных полка (Piechota galicyjsko-francuska).
Восточная группировка (Тернополь):
1 июня 1809 года в Западную Подолию со стороны Львова прорвался уланский эскадрон Петра Стржижевского, к которому на следующий день присоединились конные отряды поручика Юзефа Дверницкого (Jozef Dwernicki) (1779-1857) (80 сабель), подпоручика Мамерта Длуского (Mamert Dluski) (1789-1843) (около 200 сабель), хорунжего Кременецкого Габриэля Ржишевского (Gabriel Rzyszczewski) (1770-1857) (300 сабель) и графа Марсина Тарновского (Marcin Tarnowski) (1778-1862) (около 200 сабель), сформированные в Волынской и Подольской губерниях Российской Империи;
под Тернополем был сформирован конный отряд (более 200 сабель) под командой полковника Казимира Розвадовского (Kazimierz Rozwadowski) (1757-1836) (21 июля переименован во 2-й уланский полк (2 Pulk Ulanow) и поступил под команду полковника барона Дульфуса (Stanislaw Dulfus) (1762-1847), 3 августа возвратился под команду полковника Розвадовского),
а также егерский батальон (batalion strzelcow) (300 штыков) под командой отставного лейтенанта австрийской службы Юзефа Мархоцкого (Jоzef Marchocki) (1776-1850), к которому присоединились небольшие отряды егерей полковника Чосновского (Jakub Czosnowski) (1783-1861) и барона Эжи фон Гогендорфа (Jerzy von Hohendorf);
в Стрыйском и Сандомирском циркулярах образованы пешие и конные отряды под общим командованием поручика Петра Терлецкого (Piotr Terlecki) (1779-1845); в Брежанах (Brejani) сформирован кавалерийский эскадрон под командой Алоиза Циковского (Alojz Cykowski Cykowski);
в Бродах (Brodi) развернулся регулярный пехотный полк, сформированный местными помещиками, графом Козебродским (Leopold Jan Ignacy Koziebrodzki) (1767-1833) и графом Ланкоронским (Jоzef Lanckoronski) (1777-1850);
начиная с 8 июня 1809 года центром мобилизации галицийско-французских воинских соединений стал военный лагерь в местечке Дзвиняч (Dzwinacz), куда со всех сторон стекались добровольцы – к исходу июля 1809 года организованные и экипированные войска Западной Подолии достигли 5 000 солдат.
Западная группировка (Замостье, Zamosc):
благодаря щедрым пожертвованиям шляхты и активному притоку добровольцев, под руководством Винцента Залуского, префекта временного военного департамента (Departament tymczasowy wojenny) графа Сапеги (Aleksander Antoni Leon Konstanti Sapieha) (1773-1812) и его помощника капитана Алекса Вежика (Aleksy Wezyk)
были в июне-июле 1809 года развёрнуты три пехотных полка (1-й, 5-й и 6-й) и
1-й франко-галицийский гусарский полк (1 Pulk Huzarow Galicyjsko-Francuskich), переименованный 28 декабря 1809 года в 13-й гусарский полк Великого герцогства Варшавского 13-й полк (13 Pulk Huzarow), известный как «Серебряные гусары» (Srebrni husarzy) (на 14 октября 1809 года полк под командой полковника Юзефа Толинского (Jozef Tolinski) (1764-1823) насчитывал 1 048 сабель).
1-й пехотный полк (1 Pulk Piechoty Galicyjsko-Francuskiej) сформирован в Люблине (Lublin) и Седлеце (Siedlce) стараниями генерал-майора Филипа Вацлава Гаумана (Filip Waclaw Hauman) (1754-1829), полковника Максимилиана Чайковского (Maksymilian Czajkowski) и капитана Констанса Дембовского (Konstanty Dembowski) (1784-1856), 5 июля 1809 года поступил под команду полковника Августа Шнейдера (August Szneyder), 14 октября 1809 года в полку насчитывалось 3 435 штыков, 6 декабря 1809 года переименован в 13-й пехотный полк Герцогства Варшавского.
5-й пехотный полк (5 Pulk Piechoty Galicyjsko-Francuskiej) сформирован на средства князя Константина Адама Чарторижского (Konstanty Adam Czartoryski) (1774-1860), который 22 мая 1809 года был произведён в полковники и возглавил свой полк, насчитывающий осенью 1809 года 2 333 солдата, 6 декабря 1809 года переименован в 16-й пехотный полк Герцогства Варшавского.
6-й пехотный полк (6 Pulk Piechoty Galicyjsko-Francuskiej) сформирован на средства графа Станислава Замойского (Stanislaw Kostka Zamoyski) (1775-1856), 20 июня 1809 года поступил под команду полковника Юзефа Хорновского (Jоzef Hornowski) (1773-1817), 6 декабря 1809 года переименован в 17-й пехотный полк Герцогства Варшавского и имел в строю на этот момент 2 561 солдата.
Известно, что в июле-августе 1809 года Император, намереваясь сохранить суверенитет королевства Обеих Галиций, избрал кандидатом на его престол Фердинанда III-го (Ferdinand III, Joseph Johann Baptist Erzherzog von Оsterreich-Toskana) (1769-1824), Великого герцога Вюрцбургского.
Между тем, войска герцогства Варшавского 19 июня 1809 года оставили Львов и отступили в Западную Галицию и Краков (Krakow), вследствие чего правительство Обеих Галиций переместилось в Замостье (Zamosc), а плацдармы формирования галицийских войск оказались разделены территориями (200-230 километров), котролируемыми австрийскими дивизиями.
Королевство Обеих Галиций существовало де-юре (de iure) всего пять месяцев, с 2 июня 1809 года до подписания Шёнбруннского мирного договора (Traitе de Schоnbrunn) 14 октября 1809 года, в то время как Временное правительство действовало в Варшаве до 31 декабря 1809 года, а сформированные в королевстве войска (по спискам декабря 1809 года – 8 400 штыков в пехоте и 5 500 сабель в кавалерии), вошедшие в состав армии Великого герцогства Варшавского, принимали участие в боевых действиях вплоть до падения Империи в 1814 году.
Комментариев нет:
Отправить комментарий