---
### Деградація монархії
Для Еволи сучасна конституційна монархія – це лише "демократія з королем", яка є ще більш деградованою формою правління. Сучасні монархи, на його думку, не володіють тією метафізичною силою, яка дозволяла сакральним царям підтримувати космічний порядок. Вони:
* **Не є носіями божественної влади.** Їхня влада базується на законах, а не на божественному помазанні.
* **Символи, а не правителі.** Їхня роль є церемоніальною, а реальна влада належить парламентам і політикам.
* **Втратили "героїчний" дух.** Сучасні монархи не ведуть своїх людей у битви, вони є продуктом **"буржуазного"** світу, який Евола так зневажав.
---
### Деградація аристократії
Евола розрізняв справжню **традиційну аристократію**, яка ґрунтувалася на духовних якостях, на "аристократії духу", та сучасну аристократію.
Він вважав, що сучасні аристократи:
* **Не є "войовничою кастою".** Вони втратили свій військовий дух і стали частиною вищого класу.
* **Не мають зв'язку з традицією.** Вони є нащадками минулої еліти, але не її духовними спадкоємцями.
* **Буржуазні, а не традиційні.** Їхній спосіб життя і цінності є частиною сучасного матеріалістичного суспільства.
Отже, за Еволою, уламки сакральності в сучасних монархів і аристократів є лише порожніми оболонками. Вони не мають нічого спільного зі своїми сакральними предками, і їх існування лише підкреслює глибину занепаду, в якому, на його думку, перебуває сучасна цивілізація.
## 📉 Причини занепаду:
1. **Секуляризація Європи** — починаючи з Реформації, далі Просвітництва, і аж до Французької революції, **влада стала "горизонтальною"**, заснованою на народі, раціоналізмі, матеріалізмі.
2. **Падіння кастового порядку** — згідно з індоєвропейським уявленням, суспільство повинно бути організоване **в "органічні касти"** (жерці, воїни, господарі, слуги). Коли це руйнується — зникає й сакральна монархія.
3. **Панування буржуазного духу** — Евола ненавидів буржуазність, яка, на його думку, зруйнувала і героїзм воїна, і гідність жерця, і трансцендентний сенс буття.
## 🧭 Евола закликав до:
* **Відновлення сакральної ієрархії**, навіть у рамках нової форми — не обов’язково старої монархії.
* Відродження **"внутрішньої аристократії"** — людей духу і дії, які **живуть згідно з Традицією**, а не суспільною думкою.
* Ідеал — **воїн-жрець**, або **"імператор трансцендентного"**, подібний до римського *rex sacrorum*, індійського дгармараджі чи тибетського чакравартіна.
### 🏛️ Евола про сакральну владу
- **Сакральна харизма** — це не просто політична влада, а метафізичне покликання. Монарх, за Еволою, мав бути посередником між земним і божественним, втіленням космічного порядку.
- **Король-воїн** — ідеальний образ правителя, який поєднує духовну силу з активною волею. Це протиставлення пасивному, бюрократичному образу сучасного монарха.
- **Критика секуляризації** — Евола вважав, що сучасні аристократи стали "тінями" своїх предків, позбавленими внутрішньої сили, бо втратили зв’язок із сакральним джерелом влади.
### ⚔️ Полеміка з Рене Геноном
Евола сперечався з Геноном щодо природи влади:
- Генон наголошував на **духовному авторитеті** (жрець, мудрець).
- Евола ж підкреслював **дієвий авторитет** — волю до влади, героїзм, активну трансформацію світу.
Це розходження стало основою його критики сучасного світу, де, на його думку, **формальні титули не мають жодної метафізичної ваги**.
## ✅ Що спільного в Генона і Еволи:
* Обоє вважають, що **сакральна природа влади у сучасному світі втрачена**.
* Обоє не визнають **формальних титулів без метафізичної легітимності**.
* Обоє критикують **сучасну монархію** як **порожню форму без трансцендентного змісту**.
---
## 🔎Але чим відрізняється підхід Генона?
### 1. **Генон не відкидає можливості відновлення сакральної влади**
* Він вірив, що **відродження духовного авторитету можливе** — через відновлення **ініціаційних центрів**, **традиційних релігій**, **священних знань**.
* Тобто якщо сучасний монарх **отримає ініціацію** або буде пов’язаний із **автентичною традицією**, він може **стати носієм сакрального авторитету** — але **не автоматично**, лише **через "вбудованість у Традицію"**.
### 2. **Він не фетишизує монархію як форму**
* Генон розрізняв **форму правління** і **трансцендентну суть влади**. Монархія — лише **одна з можливих форм**, але **не обов’язково священна**, якщо втрачено зв’язок із метафізикою.
> Справжній цар, за Геноном, — це **жрець із владою**, а не просто керівник держави.
---
## Сучасна монархія = профанація
Генон писав про **деградацію Заходу** та **втрату ініціаційного зв’язку** в усіх сферах, зокрема:
* релігія стала моралізмом;
* наука — матеріалізмом;
* влада — профанною адміністрацією;
* монархія — **пустим титулом без духовної основи**.
---
## Цитата (парафраз):
> *"Той, хто займає трон, але не має участі в Традиції, є не більше ніж карикатура на царя."*
Це — ідея Генона.
---
## Генон vs Евола: ключова різниця
| Тема | Рене Генон | Юліус Евола |
| ------------------------------ | -------------------------------------------------------------- | -------------------------------------------------- |
| Ставлення до сучасної монархії | Критичне, але допускає можливість відновлення через духовність | Повне відкидання — лише тінь справжньої влади |
| Що є джерелом легітимності | Духовна традиція, ініціація | Трансцендентна воля, героїчна дія |
| Чи може монарх бути сакральним | Так, але лише як носій Традиції | Так, але лише як воїн-жрець, а не фігура протоколу |
| Чи можлива Традиція сьогодні | Теоретично — так (через Схід, іслам, езотерику) | Лише як шлях одиниць, проти сучасного світу |
---
## Висновок:
* **Генон не вважав сучасних монархів носіями сакральної харизми**.
* Але він допускав, що **реальне відновлення Традиції можливе**, якщо буде **відроджено її духовну основу**.
* На відміну від Еволи, він не вимагав героїчного акту трансформації, а сподівався на **реактивацію сакральних центрів** (у тому числі на Сході).
Полеміка між Юліусом Еволою та Рене Геноном — це **центральний ідейний розлом усередині традиціоналістського табору**. Вона стосується **природи вищої влади**, її джерела, і того, **який принцип — жрецький чи царський — має бути домінантним** у справжньому традиційному суспільстві.
---
## Генон: **духовна влада понад усе**
* Рене Генон вважав, що **жрецький, метафізичний принцип первинний**.
* Джерело справжньої влади — це **світ ідей, трансцендентне, мудрість, передача знання**, а не дія.
* У його схемі:
* **брахман** вище кшатрія (воїна),
* **священик** вище царя,
* **дух** вище сили.
> Для Генона, політична або воєнна влада легітимна лише **як вираження духовної влади**, як її "інструмент".
---
## ⚔️ Евола: **воля, дія, "героїчна трансценденція"**
Евола визнавав велич духовного авторитету, але вважав, що **Генон надмірно "пасивізував" Традицію**.
* Евола наголошував на **активній трансформації світу**, силі, волі, героїзмі.
* Його ідеал — не просто мудрець у монастирі, а **воїн-жрець, що кидає виклик світові** й перетворює його через дію, ритуал, жертву, владу.
* Він надихався:
* римською концепцією *auctoritas* + *imperium*,
* арійськими воїнськими культами,
* тантричним шляхом,
* шляхом кшатрія, а не брахмана.
> Для Еволи, **влада, яка не включає активну, "солярну" трансцендентність, — мертва.**
---
## Ключове розходження:
| Питання | Генон | Евола |
| ------------------ | ----------------------------------- | ------------------------------------ |
| Джерело влади | Мудрість, знання, передача Традиції | Воля, дія, героїзм |
| Первинність | Жрець (брахман) | Воїн-жрець (кшатрій з ініціацією) |
| Справжнє царювання | Внутрішній спокій, споглядання | Героїчна ініціація, воля до влади |
| Шлях до Традиції | Ініціація через знання | Ініціація через дію, ризик, виклик |
| Приклад | Брахман, суфій, гностик | Арійський цар, імператор, воїн-аскет |
---
## Критика Еволи проти "жрецького елітизму"
Евола вважав, що **традиціоналізм Генона може вести до ескапізму**:
* **Без мужності та сили — жрець перетворюється на бюрократа духу.**
* Традиція не має бути "музеєм метафізики", а **живим вогнем, що формує чоловіка і світ**.
* Його критика спрямована також проти **псевдодуховності**, де сакральне перетворюється на академізм, мораль, або пасивну містичну втечу.
---
## Приклади, якими оперував Евола:
* **Тантризм** — де ініціація можлива не через відмову, а через **перетворення дії на шлях звільнення**.
* **Римська імперія** — де імператор був не просто правителем, а **носієм sol invictus**, божественного принципу влади.
* **Кшатрійська ініціація** — через війну, порядок, владу, жертву.
---
## 🧩сторична суть суперечки
* Генон — вкорінений у **ісламській і ведичній духовності**, підкреслює **трансцендентне як недоторкане**.
* Евола — мислить у дусі **"воїнської духовності" індоєвропейського типу**, для нього **сакральне реалізується через дію**, навіть насильство — якщо воно служить Вищому.
---
## Підсумок:
> **Генон**: "Влада — це тінь Духу."
> **Евола**: "Дух — це Вогонь, що стає Владою."
Їхня полеміка — не просто інтелектуальна, а **онтологічна**: це зіткнення двох підходів до Традиції — **контемплятивного** (споглядального) і **героїчного** (трансформативного).
Комментариев нет:
Отправить комментарий