Від другої половини XIVст. герб зі св. Юрієм набуває територіального значення – його вживають князі литовського походження задля позначення своїх володінь на теренах колишнього Руського королівства А далі він стає династичним гербом руських княжих родів, котрі свої початки виводиди від князя Володимира Великого, – Острозьких, Заславських, Четвертинських, іноді навіть і Вишневецьких.
Від XVІ ст. цей герб набуває власної назви – «Погоня руська» – за аналогією з «Погонею литовською» – литовським державно-династичним гербом. Врешті, саме сюжет зі св.Юрієм мав стати державним гербом Великого князівства Руського, після укладання Гадяцької угоди (1658). Саме його представлено в складеному гербі 1659 року гетьмана Івана Виговського, поруч із коронним Орлом та литовською Погонею.
Післяісторія герба зі св.Юрієм дуже подібна з сумною історією старожитньої назви нашої країни Руси (Росії), яку на початку XVIII ст. привласнила собі Московська держава. Гербом останньої від кінця XV ст. було зображення світського воїна-змієборця на коні («єздєц», «государь»), і лише від початку XVІІІ ст. це зображення (очевидно – під впливом української/руської геральдики), почали трактувати як св. Георгія. Тож не дивно, що під час Національної революції 1917–1920 років цей наш старовинний державний герб навіть не фігурував серед претендентів на герб нової Української держави. Як, утім, і призабута назва «Русь»…
Текст Oleg Odnorozhenko. Ілюстрація: родовий герб і генеалогічне дерево князів Четвертинських із праці Афанасія Кальнофойського «Тератургіма» (Київ, 1638)
Комментариев нет:
Отправить комментарий