Summi Ordinis Militaris Templum Sedis Sanctae Virginis Galiciae, Imperatores Orientis et Occidentis – Custodes Silentium Regiae
Суверенный Рыцарский Орден Храма Престола Пресвятой Девы Галиции, Императоров Востока и Запада – Хранители Королевского Молчания
Суверенний Лицарський Орден Храму Престолу Пресвятої Діви Галицької, Імператорів Сходу і Заходу - Охоронці Королівського Мовчання
Orden Soberana y Militar del Templo de Trono de la Santísima Virgen de Galicia, los emperadores de Oriente y Occidente - Guardianes del Silencio Real
Sovereign Military Order of Temple of Throne Blessed Virgin of Galicia, the Emperors of East and West – Guardians of the Royal Silence
"... В одній з герметичних орденських систем ХVІІІ ст. є таємний блукаючий ступінь ієрархії під назвою "Охоронець королівського мовчання". Королівське мовчання - знак невизначеності витоків Державності, Династії, Влади. Охоронець - дослідник і ревнитель того знаку, традиціоналіст. Початок державності України також огорнутий королівським мовчанням: обмаль фактів, суперечлива хронологія, міфологізовані політичною кон'юктурою події. Кожна спроба заступити на варту королівського мовчання України вартує уваги, бо ще Платон казав: визначення "життя" і "спогадів" конгруентні... можемо констатувати відрадний факт: на охорону Королівського мовчання України заступив новий вартовий. Будемо сподіватися, що втома і брама його не здолають"
(Єшкілєв В. Передмова // Четвер. - 1993. - № 4. Проект "Імперія". - С. 48).
Когда говорят о расовом сознании в Западной Европе, обычно вспоминают английскую колониальную политику которую всегда резко противопоставляют политике которую проводила Испания. Доходит дело до того, что утверждается, что испанцы вовсе были лишены чувства расовой общности и никак не защищали свою идентичность.
Однако это не так. Более того, если в англосаксонской традиции расизм проводился в жизнь посредством деятельности общества, то в Испании уже в средневековье существовали фактически "расовые законы", о которых не специалистам очень мало известно.
Называлось это: "закон о старых христианах" или Cristiano viejo. Интересно то, что средневековье с господствующей практикой идентификации по принадлежности к конфессии, все равно нашло выход и облекло расовое сознание в оболочку конфессиональной терминологии. То есть, несмотря на само наименование, которое казалось бы непосредственно связывающее принадлежность к общности старых христиан к христианской конфессии, на самом деле в законах о старых христианах речь шла исключительно об расовой сегрегации чистокровных белых испанцев и цветных подданых.
